Театр завжди відігравав визначну роль у розвитку суспільства. На Закарпатті відомим був Державний театр Карпатської України “Нова сцена”. Тому не дивно, що жителі Мукачева споконвіку також мріяли про власну сцену. Але вони не тільки мріяли, а ще й докладали чимало зусиль для втілення цього бажання, пише сайт uzhhorod.in.ua. Як це було розказує 1-tv.com.ua
Будівництво театру та перші вистави
Наприкінці ХІХ століття протягом довгих 12 років мукачівці збирали кошти на будівництво театру. І бідні, і заможні робили внесок до спільної справи. І нарешті в березні 1894 року грошей стало достатньо для того, щоб започаткувати комісію у справах будівництва театру. Очолив її архітектор з Угорщини – Ріхард Ресслер. В липні 1896 року під храмом Мельпомени було закладено фундамент. А вже через три роки споруда була готова.
Урочисте відкриття відбулось 28 жовтня 1899 року. Серед поважних гостей був присутній член Будапештського національного театру Абранк Еміл. Довгий час театр перебував у режимі очікування, бо відомі театрали не поспішали в Мукачево. Аматорські ж місцеві колективи не допускались до великої сцени, їх постановки обмежувалися стінами навчальних закладів.
Перші вистави «Руського театру» під керівництвом М. Садовського в Мукачево відбулись лише після входження Підкарпатської Русі до складу Чехословаччини.
Пізніше мукачівці побачили на сцені колективи чеського театру з м. Брно, Східно-Словацького, угорського театру, низки єврейських театрів, у тому числі «Габіми».
Новий подих театрального життя в Мукачево після війни
Звільнення Закарпаття від окупації під час Другої світової війни дало потужний поштовх до розвитку театрального життя в регіоні. В газеті «Закарпатська Україна» за 8 грудня 1944 р. зʼявилось оголошення про виступ колективу фронтової бригади артистів Всеросійського Театрального Товариства. Показували тоді уривки опер «Борис Годунов» та «Запорожець за Дунаєм».
Постійний театральний колектив в Мукачево зʼявився лише в 1946 році. І сприяла цьому щаслива випадковість. 5 травня мукачівський чоловічий хор «Метеор» приїхав до Києва на мистецьку олімпіаду. На одному з концертів був присутній і перший секретар ЦК КП(б) М. С. Хрущов. Він був вражений виступом закарпатського колективу та поцікавився, чи мають хлопці приміщення для репетицій. Тоді керівник хору, А. Скиба, розповів про те, що у Мукачево є театр, але, на жаль, досі немає власної театральної трупи. Хрущов тоді наказав голові Комітету у справах мистецтв при Раді Міністрів УРСР вирішити це питання.
А. Скиба згадував, що його колектив і справді дуже сподобався всім в столиці. Проводжати співаків на вокзал прийшло кількасот представників інтелігенції. На київському пероні мукачівці виконали пісню «Як ніч мʼя покриє» та спеціально написану до поїздки в Київ «Прощай, столице рідна».
Перший повноцінний театральний сезон
Через деякий час вийшла Постанова «Про заходи по розвитку народного господарства Закарпатської області», де було окреме розпорядження про перевод Белгород-Дністровського російського драматичного театрального
колектива в Мукачево. На той час цей театр був епіцентром російської культури у Наддністрянщині, мав великий досвід та блискучу репутацію. Звичайно, актори не дуже хотіли переїжджати в маленьке закарпатське містечко, тому шукали відговорки. До Мукачева приїхав головний режисер Г. М. Готарський. Подивившись на театр, він сказав, що той замалий і поставив умову: його трупа перебереться тільки, якщо кількість посадкових місць збільшиться з 250 до 450. Але це нікого не злякало. За дуже короткий проміжок часу було проведено всі необхідні будівельні роботи, збільшено глядацьку залу, добудовано фойє та гардеробні. Держава виділила на відбудову міського театру 300 тисяч карбованців.
І ось 23 серпня 1947 року відбулась довгоочікувана премʼ єра. Глядачі побачили історико-документальну драму І. Бехтерєва, А. Разумовського «Полководець Суворов». Перший сезон пройшов блискавично. Мукачівці та гості міста подивились 8 вистав: Л. Леонова «Обыкновенный человек», А. Афіногенова «Машенька», Є. Скриб «Дамская война», А. Островського, Н. Соловйова «Женитьба Белугина», Братів Тур, Л. Шейніна «Кому подчиняется время», К. Симонова «Так и будет», Л. Малюгіна «Старые друзья».
Початок гастрольного життя
Майже одразу колектив мукачівського театру став активно гастролювати. З кращими постановками актори виїжджали в Білорусь, Російську Федерацію та інші області України. Частіше за все театр бував на сценах Таганрога, Новочеркаська, Бобруйська, Могильова, Бреста, Києва, Полтави, Чернігова, Черкас, Вінниці, Макіївки, Бердянська, в багатьох містах і селах Закарпаття.
Та й сам театр над Латорицею завжди залюбки приймав гостей. У вересні 1946 року актори Московського Центрального театру транспорту показали «Коварство и любовь» Ф. Шиллера, «Памятные встречи» А. Утєвського й «Машеньку» А. Афіногенова.
В квітні 1947 року до Мукачева завітав колектив лялькового театру та Рівненської обласної філармонії під керівництвом режисера Садовського. Дітям показали виставу «Мишка-озорник», а дорослих порадували змістовним концертом.
Надзвичайно потужним в Мукачево в 1947 році був також виступ академічної капели «Думка» під керівництвом диригента, заслуженого артиста Української РСР Олександра Сороки. Тоді весь зал встав та дружньо підхопив Шевченківський «Заповіт».
Повний аншлаг
В перші роки після урочистого відкриття на сцені мукачівського театру виступала заслужена артистка Узбецької РСР Тамари Ханум, солістка Великого ордена Леніна театру Союзу РСР, тричі лауреат Державної премії, народна артистка РРФСР Ольга Василівна Лепешинська, заслужений артист Украінської РСР, лауреат Державної премії Володимир Преображенський, Юрій Реєнтович, Віра Ушакова, Йосип Катон, Іван Козловський та інші.
Чим далі, тим щільнішим ставав графік вистав, виступів та концертів, афіша змінювались з шаленою швидкістю.
В липні 1951 року в Мукачево виступила відома кіноактриса, народна артистка СРСР, лауреат Державної премії СРСР Любов Орлова.
Надалі програма ставала все більш інтернаціональною.
В 1959 році перед мукачівцями звітувала змістовним концертом народна артистка Молдавської РСР Тамара Чабан.
В квітні 1965 року в Мукачево виступив відомий на весь світ парагвайський співак Луїсо Альберто дель Парано, який виконав кращі твори зі свого репертуару у супроводі ансамблю «Лос Парагвайос».
В січні 1968 року приїхали артисти польської естради, на початку лютого – артисти ансамблю танцю словацького.
Бував тут і Закарпатський обласний театр драми та комедії.
У 1975 р. гостями театру були артисти ВІА «Лайне» Естонської державної філармонії.
Також мукачівський театр в свій час відвідали такі майстри сцени як Вольф Месінг, Пан Вотруба і пані Моніка (Борис Рунге та Ольга Аросьєва), Михайло Пуговкін, Спартак Мішулін, Володимир Козел, Леонід Каневський, Георгій Мартинюк, Григорій Лямпе (син артистки театру Ревекки Руфіної та Мосея Лямпе) та інші.
Зал був завжди повний, а щоб дістати квитки, іноді треба було ще добре постаратися. Наприклад, відомі майстри естради Тарапунька та Штепсель приїжджали в Мукачево 4 рази. І кожен раз всі квитки розпродавали ледь не за один день задовго до вистави.
Як і у майже всіх українських закладів культури, шлях мукачівського театра над Латорицею був тернистий, але незважаючи ні на що, його сцена подарували безліч незабутніх емоцій і вражень глядачам.
