Закарпаття дуже часто асоціюють з контрабандним трафіком сигарет у країни ЄС. Мабуть, дня не проходить, щоб у зведенні новинних порталів не демонстрували розповідей від прикордонників. У 2017 році словацький режисер Петер Беб’як повідомив, що на широкі екрани виходить кримінальна драма із назвою “Межа”, яка розповість про несолодке життя закарпатських контрабандистів, пише сайт uzhhorod.in.ua.
Українсько-словацький проєкт
Над фільмом працювали обидві країни. Загальна вартість зйомок склала 1,3 мільйона доларів США. Майже всі витрати на себе взяли державні установи України та Словаччини. Держкіно профінансувало понад 18 відсотків кошторису.
Продюсерами стрічки стали Ванда Адамік-Грицова та Андрій Єрмак. Так, той самий Андрій Єрмак, який є керівником офісу Президента України. Сам же фільм створювали в словацькій кінокомпанії Wandal Production.
Також і акторський склад підбирався як з України, так і зі Словаччини. Головну роль у фільмі зіграв словацький актор Андрей Гріц. А от серед українських зірок були запрошені Римма Зюбіна та Станіслав Боклан.
Фільм намагалися створити в атмосфері спільної проблеми контрабанди обидвох країн.
Сюжет
Дії у фільмі переносять глядача у 2007 рік. Саме тоді Словаччина приєдналася до Шенгенської зони. Українсько-словацький кордон переходив на посилений режим роботи.
Головний герой стрічки Адам Крайняк, який курує злочинним угрупуванням та займається контрабандою цигарок із прикордонної області України, Закарпаття.
За сюжетом прикордонники накривають спробу перевезти велику партію тютюнових виробів, і це спричиняє багато негативних наслідків для бізнесу Крайняка.
Паралельно він дізнається, що його діловий партнер вирішив перевезти через кордон наркотичні речовини, аби врятувати свого сина від в’язниці, що також закінчується невдачею. Після цих подій герої фільму починаються аналізувати своє життя та переглядати, де були порушені межі дозволеного.
Все це відбувається поблизу прикордонного пункту Убля — Малий Березний. Зйомки фільму відбувалися у місті Перечин Закарпатської області та на території Словаччини.
Сценарист фільму зізнався, що за основу бралася реальна історія із додаванням художності. Це була така собі сповідь контрабандиста, який допоміг створити у стрічці екшн, через детально описані способи перетинання кордонів задля наживи.
Чому це було актуально
Ситуація із вступом Словаччини до Шенгенської зони дійсно викликала ажіотаж серед представників темного бізнесу на Закарпатті. Областю поширювалися чутки, що кордон взагалі закриють, а усі прикордонні лінії будуть ретельно перевіряти.
З іншого боку, потрібно було і розвінчувати міф про золоті гори від контрабандного бізнесу, адже на картинці це може бути й так, але у реальному житті це ризик, в’язниця, загроза життю.
Сценаристи фільму “Межа” створили головних героїв максимально наближеними до осіб, які колись мали проблеми із законом через такі схеми. Кожен із цих героїв, знаючи, що порушує закон, все одно має свою правду і не завжди розуміє, за що покараний долею.
Крім того, у фільмі демонструється і корупційна складова, адже навіть після посиленого контролю на кордоні контрабандистам допомагають правоохоронці. А це був такий посил, аби звернути увагу на цю складову також.
Різне сприйняття
Дивно, але фільм по-різному сприйняли в Україні та Словаччині. Для сусідньої країни кінострічка стала найкасовішою за всю історію прокату, а от в Україні навіть відмовилися публікувати дані про доходи. Повні зали в кінотеатрах були тільки на Закарпатті, а це значить, що в Україні зацікавлені були переглянути фільм лише ті, хто реально розуміє ситуацію на словацько-українському кордоні.
Згодом були проведені опитування стосовно очікування від фільму і тут стало трохи зрозуміло, що більшість українців, побачивши трейлер, вирішили, що це буде типовий бойовик зі стріляниною, бійками та передбачуваним сюжетом. Проте фільм саме про драматизм та наслідки від діяльності такого бізнесу.
Словаки навпаки були приголомшені фільмом, адже віддалені від кордону регіони про контрабанду чули, але реальної картини не відчували. Крім того, словацькі глядачі були захоплені характерами героїв, які вони різні у бізнесі, а в житті здавалися чесними та порядними.
Трохи пізніше творці фільму проаналізували й піар-кампанію стосовно фільму. До прикладу, у Словаччині фільм розрекламували настільки добре, що це було щось на кшталт “головної події року”. Українська ж сторона до цього підійшла зі скромністю, а враховуючи той факт, що “Межа” виходила на екрани одночасно із такими фільмами як “Ліга справедливості”, “Тор” та “Вбивство у Східному експресі”, то без рекламних акцій тут конкуренцію не виграти ніяк.
Мова у фільмі
Українсько-російські фільми тоді вже з’явилися. Майже кожна нова стрічка українського виробництва намагалася вписати туди російську мову. Звичайно ж, питання були: якою мовою спілкуватимуться актори в фільмі “Межа”?
Тут сценаристи та режисер все продумали до реальності. Словацькі герої спілкувалися словацькою, а українські — українською. Фільм вийшов із субтитрами, але дві мови між собою подібні й майже зрозумілі кожному глядачеві.
Номінація на Оскар і інші нагороди
Словацький Оскарівський комітет обрав фільм “Межа” як претендента на головну кінонагороду світу. Словацько-український фільм потрапив до номінації “Найкращий фільм іноземною мовою”. Проте виграти головний приз не вдалося.
Та фільм став успішним на інших кінофестивалях і без нагород не залишився. Зокрема, стрічка була представлена на майже 50 світових кінофестивалях. На Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах Петер Беб’як отримав нагороду за “Найкращу режисерську роботу”.
На фестивалі у Чикаго фільм отримав нагороду “Срібна таріль” за найкраще художнє оформлення. А на фестивалі в Аррасі стрічка отримала дві нагороди як найкращий фільм. Одна із нагород дісталася від команди “Молодого журі”, що означало — фільм молоді сподобався.
Фільм забрав і шість нагород на словацькому фестивалі кіно “Сонце в неводі”. Там його назвали кращим фільмом 2017 року. В Україні ж фільм був представлений на кінопремії “Золота дзиґа”, але залишився без нагород.
Фільм проблеми не вирішив, але звернув на неї увагу
Якщо ж керуватися статистикою, то контрабанда на кордоні залишилася. Щоправда, у сусідній Словаччині почали знаходити цілі фабрики незаконних тютюнових виробів. Кілька з них і справді мали українсько-словацьке походження.
У 2022 році словацькі поліцейські відшукали фабрику українця у Прешові, яка виготовляла понад мільйон цигарок на день, а працювали на виробництві переважно українці.
Те що було передано в фільмі є і в реальному житті. Адже у більшості випадків контрабандисти стають на цей шлях через різні життєві проблеми. Звичайно ж це стосується не власників підпільних фабрик, а простих перебіжчиків кордону із невеликими партіями.
Звичайно ж, що кінострічка не була створена для подолання усіх схем на кордонах. Для цього існують правоохоронці, прикордонники та митники. Та в сусідній Словаччині багато чого змінилося після виходу фільму на широкі екрани. Адже великий потік контрабандних сигарет переправився на кордони Угорщини та Румунії.
