Для кожного ужгородця старий кінотеатр «Ужгород» – памʼятне місце. Багато хто згадує молодість, проходячи сьогодні повз занедбаний кінозал. Багато тут було радісних емоційних вечорів, очікування великих премʼєр, романтичних побачень, зустрічей з діячами культури та мистецтва, пише сайт uzhhorod.in.ua.
Згадаємо, як починалась історія одного з найвідоміших кінотеатрів Закарпаття.
Підготовка проєкту
Своєю появою кінотеатр Ужгорода забовʼязаний чехословацькому архітектору угорського походження Людовіту Оелшлеґеру, пише Medium.
Народився він в місті Кошице в 1896 році. Відзначився такими відомими роботами, як санаторій в Татранській Полянці, синагога в Кошице, ратуша в Михайлівцях. Також на рахунку архітектора ще три проєкти міських кінотеатрів: Slovan (Кошице), Scala (Мукачево) та Capitol (Михайлівці).
Над ужгородським кінотеатром Людовіт розпочав працювати в 1930 році. Спочатку у проєкті значились: чітка ритмічна симетрія, сегментовані вікна-ілюмінатори, щогли-флагштоки з металу та суцільне засклення сходового прогону.
Пізніше архітектор додав будівлі більшої функціональності: відмовився від складного даху над пасажем, докреслив додаткові стрічкові вікна, прибрав зайві дрібні деталі.
Як будували кінотеатр
Особливістю ужгородського кінотеатру стало те, що він складав єдиний комплекс з міською бібліотекою. Будівництво тривало рік і завершилось у 1933 році.
Загальні витрати склали 5,3 млн. чеських крон.
Підрядником став давній партнер Людовіта Оелшлеґера – підприємство Золтана Орото та Гуго Кабоша. Разом вони побудували багато споруд в Чехословакії.
Столярні та скляні роботи довірили мукачівцю Симону Шпірі. Особливу увагу було приділено металевим спорудам. Всі двері та вікна виготовили з нікелевої бронзи – матеріалу, який має відмінні технічні характеристики та високу стійкість до корозії.
Всі світильники виготовлялись за індивідуальним ескізом архітектора Оелшлеґера. А їх виробництво, як і зовнішнє освітлення разом з неоновою вивіскою, було доручено фабриці Адальберта Ріхтера з міста Їржіков. Збережені до наших днів ексклюзивні світильники мають велику культурну цінність. Витончені плафони з опалового та алебастрового скла в поєднанні з фурнітурою з латуні, вкритою сріблястим матовим шаром. Вони і справді виглядають досить нетривіально та вишукано. Також на фабриці виготовили 5 настінних електричних годинників.
Сам проєкт можна віднести до функціоналізму з рисами ар-деко. Прямі кути, строгі лінії, симетричні пропорції. Смуги з опакситу чорного та темно-фіолетового кольору ще більше підкреслили бездоганну геометрію будівлі.
Як і більшість забудови чехословацьких часів в Ужгороді, всі кути кінотеатру були оздоблені покриттям типу «штучний камінь». Це було водночас і практично, і естетично. Також дуже ефектно виглядало поєднання текстур фасаду: матової штукатурки з мікрокрихтами зі скла та гладкої глянцевої плитки.
Як виглядав кінотеатр зсередини
В інтер´єрі вже більше переважав стиль ар-деко, ніж функціоналізм. Майже все внутрішнє оздоблення було з опакситу торгової марки Chodopak. Цей матеріал почали виготовляти після Першої світової війни в місті Ходов. Звідси і пішла назва: Chodov + opakní sklo. Компанія протрималась на ринку доволі довго та припинила своє існування лише на початку ХХІ століття. Кахель марки Chodopak мав особливу технологію виробництва. Його поверхня полірувалась вогнем, а на зворотню сторону наносилось спеціальне рифлення для кращого зчеплення з будівельними сумішами.
Кольорова гама інтер’єру теж не дуже різноманітна, як і зовнішнє оформлення кінотеатру. Хол було оздоблено опакситом сіро-фіолетового та зеленого кольору, глядацька зала – з елементами чорного та сіро-фіолетового відтінку.
Підлогу кінотеатру та бібліотеки вимостили плиткою з цементу фірми RAKO, поєднавши в геометричному орнаменті сірі та чорні плити.
Цікаво був обладнаний гардероб. Він був розділений на дві частини. З одного боку одяг приймали, а видавали з іншого. Вийти також можна було як через центральний, так і через задній вихід, прямо в пасаж. Це було дуже зручно, але не за правилами, бо таким чином перекривався пожежний вихід з кінотеатру.
Як змінювався вигляд кінотеатру з часами
Архітектура багатьох міст зазнала значних змін в радянський період. На жаль, зміни ці були не в кращий бік. Ужгородський кінотеатр не став виключенням. В ті часи майже повністю зникли з інтерʼєру кахлі з опакситу. Витончені металеві елементи були замінені незграбним бетонними копіями.
Постраждали і панорамні фасадні вітрини. Елегантні рами теж були замінені на громіздкі масивні конструкції. Деякі вікна спотворили великими ґратами, а скляні двері вхідного порталу доповнили дешевими деревʼяними тафлями, які виглядали недолуго та негармонійно.
Пізніше, завдяки архівним кресленням та старим фотокарткам, розробили трьохмірну модель первісного виду кінотеатру.
Перші премʼєри в ужгородському кінотеатрі
Спочатку новий кінотеатр не мав ніякої назви. Висіла тільки неонова вивіска KINO, а кінотеатр називали просто міським.
Донька краєзнавця Петра Сови − Світлана Совіна – згадує як ходила з батьками в кіно з 1934 року: «Мене малою дівчинкою батьки щонеділі водили на дитячі сеанси. Тоді нам вперше показали перші мультфільми Уолта Диснея: про Мікі Мауса, Білосніжку. Дорослим же показували фільми з Чарлі Чапліном, Гретою Гарбо та Марлен Дітріх. Пам’ятаю, у чеські часи квитки були тримовні: вся інформація подавалася чеською, угорською та російською мовами. Тоді ж громаді показали перший радянський фільм – «Чапаєв».
Також, як пише prozahid.com, в кінозалі часто проводили урочисті заходи: конференції, концерти, нагородження, святкування визначних дат.
Репертуар кінотеатр залежав від політичної та суспільної ситуації. В «угорські» часи показували здебільшого угорські стрічки. Під час війни завжди перед кожним фільмом показували військову хроніку. Після 1945 року програму здебільшого складали вже радянські фільми, лише іноді в прокат виходили французькі та американські кінострічки.
«Москва» в Ужгороді
В 50-х роках кінотеатр отримав нарешті назву, доволі передбачувану – «Москва». Зал завжди був повним, квитки доступні, сидіння зручні, фільми цікаві. Іноді перед сенсами прямо в холі влаштовували безплатні невеличкі вистави, концерти та циркові номери.
Особливо полюбляли ужгородці місця на балконі, тоді вважалось великою везучістю встигнути купити туди квитки і запросити дівчину на побачення.
У 80-х роках в штаті кінотеатру налічувалось близько 40 людей. За сценою навіть була облаштована художня майстерня, де створювали афіші до фільмів.
Щоб показати ужгородцям нову стрічку, треба було поїхали на спеціальний кіноринок (найбільші були в Москві, Одесі, Ленінграді, Тбілісі) та придбати там копію.
В 1985 році зробили широкий екран, що дозволило отримати статус кінотеатру першої категорії.
В 1990 році назву «Москва» змінили на «Ужгород».
90-ті були складними часами. Але кінотеатр тримався на плаву, навіть було відкрито новий кінозал «Орбіта».
Закриття та поступовий занепад
Остаточно підкосило «Ужгород» відкриття в місті нового кінотеатру «Доміон» в 2003 році.
Хоча на початку 2000-х до керівництва та міської ради звертались інвестори щодо вкладання грошей в старий кінотеатр. Приїжджали спочатку з Києва, а потім з Чехії. Останні пропонували великі на ті часи гроші – 660 000 євро. Але щось там не домовились.
У 2012 році частину комплексу, де був розташований кінотеатр, міська влада передала у приватну власність. Цей і стало початком повного занепаду «Ужгорода».
В 2023 році почалися ремонтні роботи, але термінів їх виконання ніхто не визначив. Колишній кінотеатр планують об’єднати з «Короною» в одну споруду торговельного центру. Вхід буде розташовано з боку площі Театральної, а вихід – на вул. А. Волошина, з дверей колишнього холу кінотеатру.
За словами власника приміщення, в цьому просторі хочуть зробити торгові майданчики, фуд-корти, зони розваг та відпочинку, а також сучасний кінотеатр. Про славнозвісну ужгородську «Корону» читайте в статті.
Головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський повідомив Суспільному:
“Замовники мають дозвільні документи, а саме — дозвільні документи про підготовчі роботи щодо реконструкції даного об’єкта. Крім того, у 2012 році вони отримували містобудівні умови й обмеження щодо реконструкції цього об’єкта під торгово-розважальний комплекс. До нас більше не зверталися з жодними документами. Обмежень щодо проведення ремонтних робіт на власній будівлі. Питання можуть бути тільки в погодженні самого проєктного рішення, бо це центральна частина, історичний ареал міста, який знаходиться в охоронній зоні пам’ятки “Замкової гори”, тож ми будемо наполягати на тому, аби власники будівлі зберегли фасад колишнього кінотеатру.»
