Мабуть, мало хто може уявити собі життя без кіно. Майже у кожного в будинку є телевізор та різні підписки. Але дуже велика кількість кіноманів полюбляє встигнути до кінотеатру на довгоочікувану прем’єру. Перший кінотеатр у світі, у якому влаштували кінопоказ, відкрили у 1895 році в Парижі на бульварі Капуцинів. До цього часу функціонував ще один у Бельгії, але кіносеансів там не було, пише сайт uzhhorod.in.ua.
Новітній метод розваги почав набирати популярності в інших країнах. У розвитку кінотеатрів найуспішнішими на той час були у Сполучених Штатах Америки. Вже у 1908 році у США було офіційно відкрито три тисячі закладів кіно. У Києві ж перший показ кіно відбувся у 1897 році. Що ж стосується Закарпаття, то у Мукачеві в 1910 році відкрили перший кінозал “Аполло”. Розташовувався він на центральній площі по вулиці Головній (зараз площа Кирила та Мефодія). На той момент у жодному населеному пункті області кінотеатрів не було, тож “Аполло” може вважатися взагалі першим.
У 1911 році вперше показали кіно і в Ужгороді. Проте робили це не в спеціалізованому закладі, а просто в холі ресторану “Корона”. Далі для показу фільмів використовували сцени театрів в Ужгороді та Мукачеві. Та місто над Латорицею в 1915 році оголосило про відкриття ще одного кінозалу “Уранія”. Закарпаття в ті роки входило до складу Чехословаччини. Тодішній уряд прийняв рішення в 1927 році побудувати найкрасивіший кінотеатр в регіоні.
Був оголошений відкритий конкурс на найкращий проєкт будівництва міських урядових приміщень та будинків кіно. Тоді майже кожне місто бажало побудувати у себе кінотеатр. Було подано аж 16 заявок. 29 березня 1927 року журі обрало переможця конкурсу. Ним став проєкт фірми “Інженери Кроо та Молнар” із Мукачева. Згодом будівлю почали будувати у самісінькому центрі міста. Вже наприкінці червня 1929 року кінотеатр офіційно відкрили, а назвали його Scala.
Діяльність кінотеатру
На той час була складна політична ситуація. Над кінотеатром назначили спеціальний контроль із комісії у складі 7 людей. Перед тим, як оголошувати кінопрокат фільму, чекали схвалення Земського уряду Підкарпатської Русі. Крім цього, вже під час сеансів усе контролювалося поліційним комісаріатом.
Існували й певні обмеження відвідуваності кінозалу. Юнакам до 16 років дозволялося відвідувати фільми лише після проходження цензури. Це були не лише фільми із дорослою тематикою, а до прикладу і політичні стрічки, які могли впливати на волевиявлення молоді. Крім цього, молоді було заборонено відвідувати кінотеатри після 20:00. Ходили чутки, що тоді вже деякі поліцаї за окрему плату пропускали 16-річних підлітків увечері на так звані місця для поцілунків. Але робили це виключно для юнаків та юначок зі зв’язками.
У 1930 році глядачі мали змогу побачити перший звуковий фільм “Щасливий хлопчик”. На той час кіно почало значно змінюватися, і тому охочих подивитися фільм було дуже багато.
На кінопрокат стали виходити й перші голлівудські кінострічки. За архівними матеріалами деякі з них були показані в Мукачеві. Серед найвідоміших, то це американська біографічна драма про життя Авраама Лінкольна. Як вона потрапила до Чехословаччини у той час досі залишається загадкою, адже для того, аби привезти матеріал із фільмом із-за океану треба було мати неабиякі кошти.
Вже у 1938 році кінотеатр закрили через те, що місто Мукачево передано від Чехословаччини до Угорщини.
Зміна назви при угорцях
Угорці майже все на Закарпатті почали націоналізувати. Масово перейменовувалися міста, вулиці, таблички на будинках. Зміна назви чекала і на кінотеатр Scala. Його угорці перейменували на Attila. Назва була символічною, адже так звали відомого угорського короля та полководця. У політиці показу кіносеансів мало що змінилося. Органом контролю за цензурою замість чеських поліцаїв призначили співробітників Угорської королівської армії.
Глядачі мали змогу переглядати виключно угорські фільми. У 1938 році показали прем’єру фільму “Роксі та її чудесна команда” про гру збірної Австрії проти Угорщини та зіркового гравця Матіаса Сінделара, який сам і знявся у стрічці.
Кіноіндустрія Угорщини не була багатою на фільми, це стало причиною того, що кінопокази потрібно було поповнити колекцією фільмів із Чехословаччини та Австрії. Здебільшого бралися за увагу німе кіно.
Та кінотеатру з оновленою назвою з відкритими дверима працювалося недовго. Невдовзі у світі розпочалася Друга світова війна, і людям стало не до фільмів. Хоча на території Мукачева не було на початку війни бойових дій, але до кінотеатрів ходити було нікому. Пустий кінозал закрили аж до завершення війни.
Нічого більшого, лише “Перемога”
Після завершення Другої світової війни Закарпаття увійшло до складу Радянського Союзу. Тут знову оновилися закони. Радянська влада декомунізувала все. Кінотеатру у центрі міста дали символічну назву “Перемога”. Тоді майже у кожному місті була своя “Перемога”.
Радянська влада створила усі комфортні умови для людей, які бажали відвідати кінотеатр. Біля будівлі вже не чергували поліцейські чи армійці, а вхід до кінотеатру був для всіх відкритий. Звичайно ж, тут був і контроль за цензурою, і непомітні дружинники ходили навколо будівлі, але чи хтось міг про це догадуватися? На окремих кіносеансах були присутні й співробітники спецслужб, які вдавали із себе простих глядачів. Загалом кінотеатр у такому режимі працював до самого розпаду Радянського Союзу. За цей період транслювали лише вітчизняне кіно.
Зокрема, велика кількість фільмів була про війну та перемогу. Адміністрація кінозалу не слідкувала за прем’єрами й могли крутити старе кіно з перервою у кілька років. Слід зауважити, що це була тенденція не лише кінотеатру в Мукачеві, а практика всієї країни.
Наприкінці 80-х років популярність до кінотеатрів впала. Зумовлено було це тим, що люди почали їздити на заробітки до Югославії. Звідти почали привозитися відеомагнітофони на касетах. Тоді почали виникати домашні кінотеатри де за 1 рубль можна було подивитися культовий бойових із Брюсом Лі, або ж одразу три частини легендарного “Рембо” із Сільвестром Сталлоне. Кінотеатри не витримували конкуренцію через відсутність іноземного продукту, адже вона залишалася під забороною до самого розпаду Союзу.
Повернення історичної назви
Після розпаду Радянського Союзу Закарпаття стало частиною Незалежної України. Ось тепер і кінотеатрам почало дихатися краще. У “Перемозі” розпочали шукати вихід на іноземні фільми. Кілька сеансів було організовано угорською мовою, адже всі враховували побажання нацменшини, яка проживає на Закарпатті.
Згодом у сфері кіно для України настала криза. У багатьох містах області кінотеатри почали закриватися. Коштів на оренду світових новинок майже не було. У Мукачеві та Ужгороді ввели практику купляти ті фільми, які виходили ще у 1980 роки, мотивуючи це тим, що їх тоді й так ніхто не транслював. Проте утриматися на плаву мукачівському кінотеатру не вдалося. “Перемога” закрилася на реконструкцію.
Кілька років будівля була закрита, а потім міська влада вирішила відновити діяльність кінотеатру в центрі міста. За короткі терміни була відновлена велика зала та облаштована дитяча зона розваг. При відкритті кінотеатр “Перемога” вже нагадував зал європейського зразка.
У 2019 році кінотеатр святкував 90 років з дня свого будівництва. Саме до цієї дати влада у місті приймає рішення відновити назву Scala.
