На території Закарпатської області мешкає величезна кількість талановитих людей. Це зовсім не дивно для тих людей, які хоч раз змогли побувати на Закарпатті. Ступивши на територію Закарпатської області, можна відразу помітити незвичайні традиції та звичаї, що збереглися тут. Діти, коли ростуть у таких умовах, звичайно ж, стають більш чутливими та творчими, ніж їхні однолітки. Таким чутливим, творчим і, що не менш важливо, талановитим ще змалку був Роман Кинів. Як він живе? Як люди ставляться до його творчості? І чому він вибрав саме музику як самовираження? Про це і йтиметься у статті на сайті uzhhorod.in.ua.
Перші кроки в музиці
Свою першу пісню майбутній музикант, як він сам зізнавався, написав ще в 13 років. Надихнула його на це звичайна осінь. Пісня так і називалася “Листя падають”. Акорди для неї були дуже простими, а слова ще простішими. Але його друзям вона, безперечно, сподобалася. Після цього молодик почав писати другу, а за нею третю, потім четверту і досить скоро пісень вже вистачало на цілий альбом. Кинів вже й сам не пам’ятає назв цих пісень, але точно пам’ятає, що писав він їх із великим ентузіазмом. Ось так Роман і зрозумів, що музика це його стихія, а не, наприклад, танці чи математика. У 1998 році Роман вирішує створити свою групу, яка за пропозицією його друга Дмитра Короля назвали “Нікотин”. Записи хлопцями не робилися, але вони неодноразово виступали на фестивалях, наприклад, на мукачівському “Рок-Паланці” та республіканській “Червоній руті”. Дуже рідко хлопці виступали на вечірках, які проходили в когось вдома. Першим склад гурту “Нікотин” був наступним: Роман Кинів як соліст, Андрій Сідак грав на басі та нині померлий Віталій Бальсіс був у ролі барабанщика.
Сенс пісень Романа Киніва
Спочатку у своїх піснях Роман писав про підліткове кохання. Пісні розповідали про щасливе і нерозділене, але все одно вже тоді домінувала в його піснях філософія. Навіть у піснях про кохання в нього виходило показати тему добра і зла, світла та темряви, стану тіла та душі. В один момент група розпадається через розбіжності й Роман входить у новий проєкт під назвою “ДНК”. Хлопці обміркували назву і зрозуміли, що вона насправді не дуже розкриває тематику групи, а тому було ухвалено рішення перейменуватись у “Забуту орхідею”. Група довго не проіснувала і через два роки розпалася, але незважаючи на це мала безліч фанатів на Закарпатті. Сам Роман завжди був у центрі уваги, що у першій групі, що у другій. У Романа був чистий баритон і повне занурення в процес, а що важливіше, оригінальне виконання буквально будь-якої пісні, що завжди зустрічало бурю оплесків.
Після розпаду групи хлопець знову намагається зібрати щось своє. Тут йому вже було легше, адже така популярність привабила багато охочих виступати з таким прекрасним артистом. Склад у новій групі був такий: Роман Кинів у ролі соліста, Олексій Трунов став ударником і Роман Мацкевич обіймає посаду бас-гітариста. Називати хлопці стали себе “Доля”.
Результатом багаторічної творчості став записаний гуртом “Доля” наприкінці 2010 року альбом “Ти” в аматорській демо-версії. Переважно до цього альбому увійшла рання творчість Романа Киніва. Але сама якість Романа не влаштувала, тому він вирішує вже у 2011 році перезаписати альбом студійно.
Як звукорежисера до роботи над альбомом покликали ужгородця Володимира Форсюка. Початок був добрим, але вся робота велася за гроші самих музикантів, а їх було не так вже й багато. На жаль, через розбіжності учасників з групи йде ударник, а тому запис альбому було припинено і, на жаль для багатьох фанатів, так і не було завершено.
Дивовижні факти про Романа Киніва
Мало хто знає, але бард пише музику зовсім не знаючи нот, тобто на слух. Він прямо як “The Beatles”, які взагалі не знали нотної грамоти, але все ж таки змогли підкорити весь світ своєю музикою. Проте бард із понеділка до п’ятниці, з обіду до пізнього вечора передавав свої навички та досвід молодим людям в одному з приміщень АТП, тобто постійно перебував у репетиціях.
Роман Кинів величезний любитель рибалити та подорожувати. На одному з інтерв’ю сам говорив про те, що саме в природі знаходить своє натхнення. Природа дає йому ту саму можливість творити. Він дуже любить їздити українськими селами, водоспадами та горами. Звичайно, пісні переважно написані не про природу, а про роздуми з приводу тимчасовості людини на Землі, про будову Всесвіту, в якому живуть люди, про безмежні небеса і про те, який буде початок у кінця. Але якимось чином саме природа йому допомагає поставити ці питання самому собі, а згодом і розповісти про них у піснях.
Роман намагався займатися малюванням, але все ж таки музика, навіть через роки, йому в рази ближче за художнє мистецтво. Загалом Кинів дуже самокритичний, можливо тому він не любить малювати, адже у нього це виходить не так добре, як музика. Хоча і в музиці із сотень написаних пісень йому подобається 50, а для альбому в кращому випадку, на його думку, підходить пісень 10.
Також багато знайомих Романа зазначають, що хлопець є безнадійним оптимістом. Світова криза? Стихійне лихо? Та що б не було, це так чи інакше торкнулося всіх, але що тепер, рвати волосся і зациклюватися на проблемі? Навпаки, вважає Роман Кинів, необхідно ставитися з гумором до будь-якої проблеми, подивитися у вічі проблемі та мати силу посміятися з невдач, а не створювати ще більшої трагедії. Роман стверджує, що песимізм до добра жодну людину не приведе. Саме тому чоловік хоче писати веселу музику, яка висміювала б проблеми, тоді люди більше відволікалися б від усього. У 2009 році Роман Кинів якраз написав таку пісню під назвою “Карпати”. У цій пісні розповідається про шалені стрибки валюти, які відбувалися під час всесвітньої кризи у 2008 році, а народ у свою чергу перебував у шоці від цього не знаючи, що йому робити.
Також Роман Кинів в одному з інтерв’ю зізнавався, що його мрією є створення в Ужгороді Клубу бардів. У такому місці збиралися б люди з різними піснями та в свою чергу, надихали б один одного.
Роман Кинів у ЗСУ
У 2023 році Роман був запрошений на волонтерський вечір, який організував ДБР “Сонечник” ГУР МО України, де заспівав пісню, присвячену загиблим військовим та особисто його колезі з музики Антону Рабелу, який загинув під Бахмутом. Це був не перший його благодійний концерт, але через особисте горе чоловік був особливо засмученим та вразливим. До кінця невідомо чому Роман вирішив вступити до лав ЗСУ, але після закінчення концерту він зважився на такий серйозний крок. Друзі та родичі зі сльозами на очах проводжали закарпатського барда на фронт. Фанати його творчості пишуть листи, які шлють його сім’ї та йому особисто, щоб той якнайшвидше повертався додому і знову брав гітару в руки.
