Хороших співаків безумовно багато, але оперних співаків з кожним роком стає дедалі менше. Це й не дивно, адже оперний спів складніший, ніж простий, та й з часом він став просто непопулярним. Тому любителям оперних співаків та співачок доводиться переглядати старі записи, щоб насолодитися музикою. Гізела Альбертівна Ципола свого часу була дуже відомою радянською оперною співачкою і своїм голосом вкрала безліч сердець простих глядачів. Як вона змогла здобути популярність? Яке в неї життя? І які нагороди та почесні звання вона змогла отримати? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.in.ua.
Початок життя великої оперної співачки
Гізела Ципола Альбертівна народилася 27 вересня 1944 року в селі Гать, що нині входить до Берегівського району Закарпатської області України. Батько у неї був керівником великого колгоспу. За національністю батьки були угорцями, і, крім Гізели, мали ще чотирьох дітей.
Початкову освіту дівчина здобула у школі села Великі Береги, а старші класи вже закінчувала в школі Мукачево. Саме у старших класах дівчина зробила перші кроки у художній діяльності. У школі вона дуже любила розказувати на публіку вірші та різні твори, грати у невеликих театральних сценках, але найбільше їй, звичайно ж, подобалося співати. Саме тому, закінчивши старшу школу, вона вступає до ужгородського музичного училища (нині імені Д. Є. Задора). Його вона закінчує з відзнакою. У 1968 році її було прийнято до трупи Київського театру опери та балету імені Тараса Шевченка, де у 1969 році вона дебютувала в заголовній партії в опері “Мадам Баттерфляй” Дж. Пуччіні, а згодом стала однією з провідних солісток театру. У тому ж 1969 році вступає до Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського за класом вокалу у Т. Я. Веске. Вчителька Циполи на той момент вже була досить відомою радянською співачкою, а також викладачем найвищого пілотажу. Її випускниками були такі народні артисти України як Ю. Богатиков, О. Востряков, М. Ткаченко, В. Трішин, О. Шуляк, Г. Горюшко, Н. Сєрова. Загалом Гізелі дуже пощастило з викладачем.
Звичайно, людині без таланту не допоможе жоден вчитель. Природа наділила майбутню оперну співачку просто чудовим голосом. Ще студенткою 4-го курсу інституту мистецтв вона зайняла перше місце на двох Всесоюзних конкурсах імені М. Глінки, після чого їй було запропоновано пройти стажування в Кіровоградському оперному театрі головним режисером якого на той момент, був К. А. Симеонов.
Подальша кар’єра
У 1976 році на Міжнародному конкурсі вокалістів “Мадам Баттерфляй” у Токіо Ципола стала володаркою першої премії імені японської співачки Міурі Тамакі та була визнана однією з найкращих у світі виконавиць партії Баттерфляй. В історії конкурсу це єдиний випадок, коли співачка стала володаркою всіх трьох кубків, а саме бронзового, срібного та золотого, а крім цього ще й титулу “Найкраща Баттерфляй світу” та “золотого” кімоно. Кімоно, яке подарували Гізелі Циполі, було пошито спеціально для неї та розшито нитками з натурального золота, аналога якому у світі не існує. У XXI столітті це кімоно висить у театральному музеї на території Києво-Печерської лаври.
У 1982 році на оперному фестивалі у Вісбадені вперше виконала партію Катерини з опери “Катерина Ізмайлова” Д. Д. Шостаковича, яку вона вивчила напередодні фестивалю всього за 12 днів з концертмейстером А. Вишневічем.
Хоча Гізела Альбертівна за свою кар’єру виконувала на сценах різних театрів і більш ніж у 30 країнах світу, вона все одно залишалася солісткою Київського театру опери та балету імені Тараса Шевченка. Вона побувала у таких країнах як Болгарія, Польща, Угорщина, Фінляндія, Франція, Німецька демократична республіка, Японія, Швейцарія, Іспанія, Чехія і це лише ті країни, які за часів СРСР вважалися закордоном. У Чехії вона взагалі співала у трьох оперних театрах, часто виконуючи репертуар, який ніколи не співала у Києві. Наприклад, вона виконувала партію Маженки в опері “Продана наречена” Б. Сметани. Значну роль у її рішенні залишатися солісткою Київського театру опери та балету та й творчого життя загалом відіграло знайомство з головним режисером, а з часом і її чоловіком, Стефаном Турчаком. Вона пропрацювала у Київському театрі опери та балету з 1969 по 1994 роки, тобто цілих 25 років. У віці 49 років вона пішла з театру.
Одразу після виходу з театру вона вирішує стати викладачем Національної музичної академії України. У 1995 році в Будапешті оперна співачка записує три компакт-диски з творами угорських композиторів, що рідко виконуються. У її репертуарі було близько 800 творів камерного жанру, а також вокальні цикли Г. Майбороди, Ю. Мейтуса, Т. Хреннікова та Б. Лятушинського. Серед партій найбільш визначними є: Оксана (“Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського), Марильця (“Тарас Бульба” М. Лисенка), Мар’яна (“Арсенал” Г. Г. Майбороди), Тетяна (“Євгеній Онєгін” П. Чайковського), Маруся (“Мазепа” П. Чайковського), Ксенія (“Борис Годунов” М. Мусорського), Баттерфляй (“Чіо-Чіо-сан” Дж. Пуччіні), Туга (“ Туга” Дж. Пуччіні), Санути (“Сільська честь” П. Маскані), Наталія (“У бурю” Т. Хренникова) та Наталія (“Тихий Дон” І. Дзендзелевського).
Нагороди Гізели Циполи Альбертівни
За своє життя оперна співачка брала участь у багатьох конкурсах та фестивалях. Наприклад, вона є лауреатом багатьох міжнародних конкурсів, зокрема Міжнародного конкурсу вокалістів імені П. І. Чайковського 1970 року, лауреатом Державної премії Грузинської РСР імені С. Паліашвілі за партію Жтері в опері “Абессалом та Етері” у 1973 році, лауреатом VI Міжнародний конкурс вокалістів, який проходив у Токіо і де співачка була визнана найкращою виконавицею ролі Баттерфляй у світі, учасницею Вісбаденського оперного фестивалю 1982 року.
Як сама Гізела Альбертівна ставилася до своєї творчості?
В одному з інтерв’ю оперна співачка говорила, що ніколи не співала примітивну музику, але популярну все ж таки виконувала. Тут вона мала на увазі арії з оперет і народні пісні. Але все ж таки основною своєю музикою вона вважала класику. Навіть на таких концертах, де була зовсім не підготовлена публіка. І справа не в тому, що така публіка давала співачці гучніші оплески. Тут більше справа полягала в самих бажаннях і переконаннях співачки. Вона вважала, що необізнані з класичною творчістю глядачі, почувши її, щоразу повертатимуться, щоб ще більше долучитися до високого мистецтва. Співачка завжди мріяла дізнатися, яка все ж таки музика ближча її різношерстій публіці.
За спостереженнями актриси найбільше глядачам подобалася талановита написана та талановито виконана музика. І їй дуже пощастило, адже як зізнавалася сама артистка, публіка в її час була дуже тямуща в музиці. Всі глядачі слухали оперу від самого початку до кінця. Серед її найвідданіших шанувальників зустрічалися навіть такі, які орієнтувалися у виконанні краще, ніж музичні критики. Саме завдяки своєму аналізу співачка і розуміла чого насправді хоче її публіка, а тому щосили намагалася дати їй це.
