Музична спадщина Ужгорода, як і вся культурна історія міста, охоплює глибоке минуле. Проте важливий етап у її розвитку належить початку двадцятого століття. Історичні обставини, такі як бездержавність, економічна відсталість та постійні зміни політичних утворень, сповільнювали мистецький процес краю порівняно з іншими регіонами. Новий етап у розвитку музичної культури Ужгорода настав із входженням його до Чехо-Словацької республіки, коли територія, яка зараз відома як Підкарпатська Русь, почала активно сприймати нові музичні тенденції та впливи, пише сайт uzhhorod.in.ua.
Цей період став ключовим для відродження та розвитку музичної сцени регіону. Під впливом культурних обмінів та зустрічей з музикантами з інших частин Чехо-Словаччини та за її межами, музична культура міста почала динамічно розвиватися, відкриваючи нові горизонти та можливості для місцевих талантів. Нині музична сцена Ужгорода і Закарпаття в цілому продовжує роквітати. Різноманітні культурні події, фестивалі, концерти та інші музичні заходи свідчать про живучість та багатогранність музичної культури цього унікального регіону. Найцікавіше нижче.
Культурно-освітня організація “Просвіта”
У період міжвоєнного розквіту Підкарпатської Русі прогресує інтенсивний процес формування музичних та культурно-освітніх організацій. Заснування багатьох хорових та інструментальних колективів свідчить про динамічний розвиток мистецтва в регіоні.
Однією з перших організацій, яка відстоювала українську ідею на Підкарпатській Русі, було товариство “Просвіта”. Під керівництвом видатного діяча українського національного руху на регіональному рівні – Юрія Бращайка, ця організація стала символом відданості українській культурі та освіті. Протягом усього періоду існування, аж до 1939 року, Бращайко очолював “Просвіту”, вкладаючи свої зусилля в розвиток освіти та культури серед місцевого населення. Роль товариства “Просвіта” у відродженні української культурної спадщини на Підкарпатській Русі визнана та шанована, а його вплив на формування ідентичності та освітніх цінностей регіону залишається невід’ємною частиною його історії.
Поява великої кількості колективів та спілок
Загальна демократизація музичного процесу і широкий аматорський рух висунули потребу у кваліфікованих кадрах і зумовили зрушення в галузі музичної освіти. У 1922 році в Ужгороді було відкрито першу музичну школу при товаристві “Філармонія” де згодом був створений учнівський симфонічний оркестр. У становленні музичної культури Підкарпатської Русі особливу роль відігравало хорове мистецтво, яке на той час мало тісні зв’язки з процесами національного відродження міста. Тут варто виокремити цікаву монографію “Музичне життя Закарпаття 20–30-х років ХХ ст.” Т. Росул, в основу якої покладено аналіз виконавської і концертної музичної культури Закарпаття.
Після визволення області та возз’єднання її з Україною, музичне життя Срібної Землі набуло нових мистецьких вимірів. Наприклад, було створено декілька державних професійних мистецьких установ, аматорських художніх колективів та громадських творчих спілок. В області та за її межами стали відомими державний заслужений Закарпатський народний хор України, камерний хор управління культури ОДА – “Cantys”, Симфонічний оркестр Закарпатської обласної філармонії, камерний оркестр при обласній філармонії, заслужений ансамбль танцю України “Юність Закарпаття”, народна чоловіча хорова капела “Боян” Ужгородського державного університету, народна чоловіча хорова капела вчителів Мукачівського району, зразковий хор хлопчиків та юнаків Мукачівської державної хорової школи, дитячий ансамбль школи народного танцю “Джерельця Карпат, народний вокальний ансамбль “Красія”, зразковий дитячий хор “Едельвейс” та інші.
Культурний внесок Лєвіна, Задора, Мартона та інших
Варто зазначити про те, який внесок у формуванні музичної культури в 70-х роках зробив талановитий музикант, композитор, випускник Ленінградської консерваторії М. Лєвін, який викладав в Ужгородському музичному училищі теоретичні дисципліни та композицію. І хоч М. Лєвін працював в Ужгороді лише кілька років, сучасні композитори, які вчилися в нього – В. Теличко, А. Затін, М. Кадар, – згадують про величезний вплив його творчої особистості на формування їхнього світогляду. М. Лєвін прищепив своїм вихованцям інтерес до композиторської техніки та основних стильових напрямів двадцятого століття. Це, безперечно, вплинуло на формування їхнього композиторського письма.
З 1939 по 1963 роки в Закарпатті жив і творив Дезидерій Задор – випускник трьох факультетів Празької консерваторії, блискучий концертний піаніст, прекрасний композитор, фольклорист, музично-громадський діяч. Дезидерій Євгенович 1946 року був прийнятий у Спілку композиторів СРСР, відповідно, і в Спілку композиторів УРСР. І в ті часи це сприймалось як підтвердження найвищого ступеню професійності, творчої зрілості. З 1949 року членом Спілки композиторів СРСР був учень Д. Задора – Іштван Мартон, настільки яскраво обдарований музикант, композитор, що його прийняли в спілку без вищої композиторської освіти. Ці дві постаті багато в чому визначали розвиток професійного музичного мистецтва в Закарпатті, до їхніх суджень, думок, порад прислуховувалася влада, і частину творчих мрій вдавалося реалізувати. Завдяки Д. Задору з 1947 по 1951 рік в Закарпатті працював штатний симфонічний оркестр, і його більш пізнє відновлення було пов’язане з ним же, а також з іменем І. Мартона.
Завдяки І. Мартону у великому залі Закарпатської філармонії 1974 року був встановлений концертний орган. Не без підтримки Д. Задора й І. Мартона створено камерний оркестр Закарпатської філармонії. Окрім цього, чи не в усі огляди, конкурси, фестивалі обов’язково запрошували головою журі професійного композитора – Д. Задора, пізніше І. Мартона. Обидва надавали регулярну допомогу численним композиторам – аматорам, а І. Мартон близько 20 років вів факультатив з композиції при Ужгородському музичному училищі. Завдяки цьому професійними композиторами стали Євген Станкович, Анатолій Затін (Мексика), Катерина Ендрик (Угорщина), Віктор Теличко, Володимир Волонтир. Але двох членів Спілки композиторів для створення власної обласної організації на той час було недостатньо. Закарпатський осередок Спілки композиторів України юридично був оформлений 26 грудня 1994 року, і першими членами осередку СКУ стали Іштван Мартон, Наталія Марченкова та Віктор Теличко.
Ужгородський симфонічний оркестр та релігійна творчість
Завдяки ентузіазму закарпатських музикантів та появі 2004 року в Ужгороді талановитого оперно-симфонічного диригента, випускниці Львівської музичної академії ім. М. Лисенка Олени Короленко практично відродив свою діяльність Ужгородський симфонічний оркестр.
Суспільно-політична ситуація другої половини двадцятого століття не дозволяла композиторам краю звертатися до духовної музики. Але з настанням горбачовської відлиги та, особливо в час Незалежності України, постала можливість створювати та популяризувати релігійну музичну творчість. Промотором цього напряму музично-творчої думки став І. Мартон. Символічно, що він звернувся до жанру меси саме в часи демократичні, оскільки йому довелося відійти від літургійної музичної практики ще у другій половині 40-х років, тобто в час підпадання закарпатських земель під комуністичну та антирелігійну ідеологію.
