Закарпаття є дуже колоритним краєм, тому не дивно, що тут мешкає безліч акторів та існує величезна кількість театрів. Як це пов’язано? При суміші всіх цих традицій та звичаїв безліч людей розвивають свої творчі здібності. Тому театри Закарпаття мають якусь особливу атмосферу та магію. Закарпатський обласний театр драми та комедії не є винятком із правил. Коли було створено театр драми та комедії? Що там демонструють? І чому він вважається своєрідною перлиною Хуста? Про це й йтиметься у статті на uzhhorod.in.ua.
Початок історії театру драми та комедії
Передісторія Закарпатського обласного театру драми та комедії розпочалася ще 1902 року у місті Аккерман (нині Білгород-Дністровський). Цей театр був побудований, як вважають багато сучасників, для активної пропаганди закріплення в Бессарабії руської мови та способу життя.
Постановою Ради Міністрів УРСР та ЦК КПУ зобов’язали Комітет у справах мистецтв УРСР перенести Дністровський російський драматичний театр із Білгород-Дністровського до Мукачевого. При цьому, з чим було пов’язане таке рішення щодо постійного перенесення театру до такої далекої області, ніхто не зрозумів. Ймовірно, це робилося для тих же цілей, як у Білгород-Дністровському. Репрезентація руського театрального мистецтва в одній із областей Української Радянської Соціалістичної Республіки. Більше того, саме Закарпаття було однією з наймолодших республік у складі УРСР.
Театр офіційно відкрився 23 серпня 1947 року. Перед колективом було поставлено завдання поширювати та закріплювати серед багатонаціонального Закарпатського регіону руську мову та культуру.
Коли Україна набула незалежності, театр переходить у спеціальний статус, а саме двомовний. Вистави в театрі проводилися російською та українською мовами. Грали твори відповідно до мови оригіналу.
Як театр з’явився у Хусті
Звичайно ж, Закарпатський обласний театр драми та комедії давним-давно не займається якоюсь пропагандою. П’єси тут грають лише українською мовою, та й вітчизняних авторів. Найцікавіше, що Закарпатський обласний театр драми та комедії розташований не в обласному центрі, як заведено в інших областях України, а у місті Хуст.
Ще на початку 2017 року він перебував у Мукачеві. Саме того року почався розподіл території між владою, а тому його перенесли до Хуста, оскільки він має досить довгу історію. Наприклад, перший український професійний театральний колектив в області був організований на базі місцевих артистичних сил. З часом цей колектив став називатися Українським театром “Нова сцена” і розташовувався в Хусті. Першими учасниками цього театру були студенти-аматори аматорських театрів “Райдуга” та “Верховина”. Творчий склад цих театрів базувався на випускниках театральних курсів при Руському театрі товариства “Просвіта”, що розташовувався в Ужгороді.
Отже, театр було з Мукачевого перенесено до Хуста, за адресою місцевого будинку культури. Потрібно було зібрати колектив із місцевих людей. Звичайно ж, фінансування було не так уже й багато, а тому професійні актори, які з сусідніх міст не дуже поспішали працювати тут. Першими акторами театру стали вчителі, молоді студенти та просто активісти, які хотіли пов’язати своє життя з акторською майстерністю.
Перші п’єси театру
Але на цінні кадри директор театру не шкодував грошей. З Києва був запрошений для роботи режисер та за сумісництвом заслужений діяч мистецтв Сергій Архипчук. Паралельно з проведенням репетицій актори проходили сценічні навчання за програмами: “Вокал і хоровий спів”, “Історій театру”, “Сценічна мова”, “Майстерність актора” та “Ритміка та сценічний рух”. Перша прем’єра – музична драма Івана Котляревського “Наталка Полтавка”, була зіграна 17 лютого 2018 року. До головного акторського складу першої вистави “Наталка Полтавка” увійшов основний адміністративний персонал. У місці з трупою акторів був також сформований і оркестр, до якого увійшло цілих 10 місцевих музикантів.
Що довше існував цей театр біля Хуста, то більше трупа збільшувалася. 2018 року театр було закрито на невелику реконструкцію, але репетиції не зупинялися ні на секунду. Відкриття вже відреставрованого театру відсвяткували прем’єрою нової п’єси “Останнє танго в Хусті”.
Виставу було присвячено ювілейному 80 році проголошення Карпатської України. Цю виставу відвідали сотні глядачів, серед яких керівництво області та Хустського району, запрошені гості та звичайні городяни.
Керівник району після завершення навіть зізнався, що відмова від театру мукачівської влади пішла на користь театру. Тодішній голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль висловив величезну подяку всім акторам за майстерну гру та всіх, хто брав безпосередню участь у створенні театру. Більше того, керівнику театральної трупи голова облдержадміністрації вручив сертифікат на придбання нових музичних інструментів для театру.
Театр після початку повномасштабного вторгнення
Коли війна тільки почалася, багато акторів, та й керівник, не знали чи потрібна їхня професія хоч комусь зараз. І річ не в тому, що вони боялися втратити роботу, а в тому, що треба рятувати країну. Але коли до Закарпатської області почали масово з’їжджатися вимушені переселенці, всі зрозуміли, що люди як ніколи потребують театру. Для багатьох людей саме театр став тією самою віддушиною. Адже саме у стінах Закарпатського театру драми та комедії вони можуть відволіктися від жахів війни.
Саме тоді директор Олеся Чепелюк театру зрозуміла, що вони дуже потрібні як діячі мистецтва і вони зобов’язані дати людям хоч якесь щастя за допомогою своїх театральних постановок. Тоді театр почав показувати благодійні вистави для дітей та намагалися відновити репертуар. Зіткнулися з проблемою того, що багато акторів поїхали за кордон або просто звільнилися, тому ті, хто залишився, грали те, що могли.
Щоб підтримати психологічний стан людей, було створено волонтерський проєкт “Театр як терапія”. Цей проєкт було створено майже одразу після початку війни для вимушено переселених українців, які приїжджали до Хуста.
Також у театрі проводилися постійні заняття, як маленьких дітей, так цілком собі дорослих людей. Наприклад, тут проходили арттерапія, де діти могли долучитися до художнього мистецтва, фітнес-танці для дітей та матусь, а також йога для того, щоб розслабитись від тривожних думок.
Згодом театр було переформатовано на театр-студію, яку змогли відвідувати як переселенці, так і хустяни.
Як вважає Олеся Чепелюк, культура в період війни точно потрібна і хлопці з театру зрозуміли це, бо люди в театр ішли інертно. У свою чергу, актори намагалися зробити це своєрідною терапією для них.
Як зауважили всі актори, тенденція рухається у бік легких концертів, адже вимушені переселенці дуже втомилися від війни. Не означає, що театр не проводить патріотичних концертів. Практично щомісяця організовуються благодійні збори для військових, де збираються до п’яти тисяч гривень. Але люди зазвичай віддають перевагу легким комедіям.
