На Закарпатті колись народилися та проживали талановиті та знамениті актори, і Олександр Мавріц входить до цих акторів. Про нього знають люди не лише із Закарпатської області, а й в інших куточках України. Його талановита гра вражає багатьох. При цьому Олександр зміг побути в ролі актора як театру, так і кіно. Тому його фанати можуть насолоджуватися Олександром Мавріцем хоч у його знятих кінофільмах, хоч на великій сцені. Яка історія цієї людини? Чому багато хто захоплюється ним? І як він прийшов до того, чим він займається? Про це і йтиметься у статті на uzhhorod.in.ua.
Перші кроки у театральному мистецтві
Народився Олександр Мавріц 11 листопада 1962 року в селі Довге Іршавського району Закарпатської області.
У школі дуже непосидючий хлопець навчався досить посередньо. Натомість активно займався спортом, захоплювався музикою та їздив на мотоциклі. Саме тому, коли постало питання, куди йти після школи, старший брат Віктор порадив спробувати вступити в училище, розташоване неподалік від дому в місті Хуст. Якщо уточнювати, то Віктор рекомендував вступати в культурно-освітнє училище, яке він сам і закінчував. Однак на музичне відділення був серйозний конкурс, а ось на спеціальність “керівник саморобного театрального колективу” дуже серйозний недобір. Тож юнака направили туди з обіцянками через семестр перевести на музичне відділення.
І навіть незважаючи на те, що Олександр зовсім не готувався до іспитів, він сподобався Всеволоду Майданному, який якраз набирав свій курс. Саме так, за протекцією керівника Хустського народного театру, Олександр Мавріц став актором. Коли ж Олександр почав навчатися театральній справі, зрозумів, що це йому в рази цікавіше, ніж незрозуміла йому нотна грамота.
Три роки навчання в Хусті запам’яталися свободою, коли той, хто вирвався з-під опіки, починає самостійне життя на свій страх і ризик. Молодий чоловік мав і перше кохання, і гру в музичному ансамблі на весіллях, і перші виступи на сцені. У 1982 році Мавріц закінчує Хустське культурно-просвітницьке училище. Після цього йде працювати актором у Закарпатському обласному театрі ляльок. Із цим театром він об’їздив усю область. Щоправда, працював він більше не з ляльками, а грав у живому плані. Після понад 10 років роботи у ляльковому театрі переходить в Закарпатський музично-драматичний театр братів Шерегіїв.
Подальше життя Олександра Мавріца
Сприятлива співпраця у нього склалася зі старшим колегою та за сумісництвом другом А. Саркисьянцем, який довіряв йому головні ролі у своїх спектаклях. Олександра Мавріц не просто грав своїх персонажів, а проживав їх на сцені, щоразу піднімаючи власну творчу планку. Його ролі у таких спектаклях як «Білому Нігері», «Нічних трудівницях паризьких тротуарів», «Нічному сторожі та прачці» залишилися в пам’яті багатьох його фанатів. За головну роль Мочалкіна у спектаклі А. Копкова «Слон» у 2008 році актор був нагороджений обласною театральною премією імені братів Шерегіїв.
На превеликий жаль, багатьох його фанатів, кар’єра Олександра Мавріца в кіно розпочалася лише у 2017 році. Саме цього року його запросили зіграти роль начальника сталінського концтабору у фільмі Зази Буадзе «Червоний». Йому вдалося створити настільки переконливий образ, що вже у 2018 році він отримав премію за найкращу чоловічу роль на міжнародному кінофестивалі «Корона Карпат», який проходив у Трускавці. Більше того, фільм “Червоний” визнали одним із найкращих фільмів за часів незалежності України, а до Олександра Мавріца прийшла популярність у кіно. Звичайно ж, такий приголомшливий результат не був не помічений як широкою публікою, так і режисерами. Саме тому Олександра Мавріца дедалі частіше почали кликати грати у кіно.
Детальніше про роль у фільмі “Червоний”
Саме у 2017 році в Ужгороді розпочався всеукраїнський промотур одного з найочікуваніших фільмів того року «Червоний», який розповідає про боротьбу українського народу у сталінських концтаборах. Провідний актор Закарпатського обласного українського музичного драматичного театру імені братів Шерегіїв Олександр Мавріц був залучений до зйомок гостросюжетної драми «Червоний». Режисер фільму – Заза Будазе, автор сценарію – відомий український письменник Андрій Кокотюха. В основі фільму і було закладено однойменний роман цього великого письменника.
Мавріц грав роль начальника концтабору майора Абрамова, проти якого ув’язнені підняли повстання.
Фільм готувала компанія «Інсайтмедіа», яка у 2013 році зняла досить відому кінострічку «Іван Сила», яка розповідала про життя Закарпатського атлета Івана Фірцака. Половину видатків на фільм «Червоний» покривало Держкіно. Більше того, проєкт не є суто українським, а цілком міжнародним, адже серед продюсерів фільму значаться і литовські колеги, для яких тема сталінських репресій теж дуже близька і по-своєму болісна.
Також Олександр Мавріц зазначав в одному з інтерв’ю, що багато чому навчився від нових колег, хоча й доводилося платити чималу ціну. Річ у тім, що на фільм витрачалася величезна кількість годин на день, тому Олександр Мавріц не міг проводити час зі своєю дружиною та маленьким сином вдома.
Але режисер Заза Буадзе прямо вихваляв провідного актора Закарпатського академічного музичного драматичного театру Олександра Мавріца, адже вважав його роль у фільмі однією з найскладніших. Як він говорив в інтерв’ю, такий актор – мрія режисера. Також він наголошував на тому, що роль начальника табору майора Василя Абрамова виконана на найвищому рівні.
Цікаво, що у Кривому Розі заради зйомок навіть збудували концтабір, щоб переконливо відтворити ситуацію сталінських часів. Цей табір після зйомок став своєрідною туристичною пам’яткою. Початок зйомок для Олександра Мавріца був нелегким. Актор навіть просив відпустити його додому, але врешті-решт йому з режисером вдалося досягти повного порозуміння.
Доктор історичних наук, а також професор Сергій Федак особливо наголосив, що фільм знятий на реальних подіях, що має просто величезне пізнавальне значення для сучасного глядача. Річ у тім, що мало хто знає про повстання в’язнів у сталінських таборах. Безумовно, незважаючи на те, що фільм дуже важкий для сприйняття, він дуже сподобався молоді.
Олександр Мавріц після початку війни
24 лютого 2022 року Олександру Мавріцу зателефонували з військкомату, щоб звірити списки мисливців, які мають зареєстровану зброю. Він же в свою чергу відповів, що сам прийде до них і 26 лютого стояв на порозі військкомату. Там подивилися на його вік, але він запевнив, що має ще пів року для служби.
Спочатку його записали до лав територіальної оборони. Там близько місяця він зі своїми колегами не вилазив із полігону. Вже після місяця навчання його відправили до 24 батальйону.
На превеликий жаль, Олександра було поранено під час обстрілу під Попасною, після чого довелося три місяці провести в госпіталях. Спочатку він був у Бахмуті, звідти його перевели до Павлограда Дніпропетровської області, потім до Дніпра, згодом до Вінниці та врешті-решт він опинився в Ужгородському шпиталі, який був вже шостим. Свій ювілей, а саме шістдесятиріччя, він зустрів саме там.
Після закінчення лікування він повернувся до Краматорська, куди відвели всі його підрозділи. Ще близько двох місяців чекав на документи для звільнення. Як стверджував чоловік в одному з інтерв’ю, йому дуже пощастило, адже його поставили на ноги та він повернувся додому живим. Зараз чоловік планує далі зніматися в кінокартинах.
