Закарпатська музика – вона доволі своєрідна та завжди була трохи осторонь від загального національного музичного світу, не кажучи вже про вихід на світовий ринок. Але останнім часом співаки та співачки з найзахіднішого краю України все частіше виходять з зони комфорту та проєктують свою творчість на європейську сцену, пише сайт uzhhorod.in.ua. Про те, кому саме це вдається, та як закарпатці підкорюють закордон, дізнаємось разом з life.ko.net.ua
HUDAKI Village Band
Цей колектив є без перебільшення найвідомішим гуртом із Закарпаття за межами України. Існує він вже понад 20 років. Був заснований Юргеном Крефтнером, який є австрійцем за походженням. Ще в 1996 році він приїхав в Україну, в Нижнє Селище Хустського району, одружився тут з місцевою красунею та й залишився. Відтоді він став Юрком Буковинцем – так стали звати його односельці.
У 2001 році Юрко створює власний гурт, який спочатку складався з декількох веселих завзятих хлопців, що співали на весіллях. Потім в колективі зʼявились дівчата та інші музиканти. З 2008 року склад Hudaki Village Band залишається незмінним та налічує девʼять осіб.
На Закарпатті гудаками називають музик з Мармарошу – історичний регіон, колишній комітат Австро-Угорщини, який складається зі східного Закарпаття та частини сучасної Румунії. Своєю назвою гурт підкреслює локальну та етнографічну спрямованість музики, яку він грає.
Особливістю творчості Hudaki Village Band є те, що вони грають на традиційних народних інструментах без нот, партитур та складних аранжувань.
На європейській сцені гурт виступає вже давно. Якщо порівняти кількість концертів в Україні та за кордоном, останніх буде значно більше. Колектив майже щорічно виступає у Швейцарії, Німеччині, Австрії, Франції, Польщі, Словаччині, Угорщині, Бельгії, Нідерландах, Італії та інших країнах. Серед фестивалів, де Hudaki Village Band постійні гості: Sziget (Будапешт), Fusion та Bardentreffen (Німеччина), Balkan Trafik Brussels (Брюссель), Les Suds Arles (Франція).
У 2010 році гурт здобув почесну нагороду на міжнародному фолк-фестивалі «Plauener Folkherbst 2010» та був визнаний найкращою фолк-групою Європи.
Свій успіх Юрген Крефтнер пояснює унікальністю та автентичністю музики, яку вони грають. Адже традиційна європейська музика майже припинила своє існування ще у ХVIII-XIX століттях. Тоді вчителі та священники дуже вплинули на формування нових музичних уподобань в Європі. Імпровізація, імпульсивні автентичні напрямки потроху згасали. Музика ставала більш стерильною, технічною та правильною. Гурт Hudaki Village Band навпаки пропонує «неправильну», емоційну музику без нот, яка йде від самого серця. Саме цим вони закохують у себе.
Після 2014 року на концертах в Європі зросла кількість українців, а з 2022 року вболівальників-земляків стало ще більше. Взагалі на розвиток групи позитивно вплинуло зближення України з Європейським Союзом. Тісна співпраця з різними фондами та благодійними організаціями розпочалась після підписання Угоди про «Асоціацію». Європейські гроші почали зокрема вкладатися в українські культурні проєкти.
Hudaki Village Band активно співпрацюють з однодумцями та різними фондами не лише в Європі, а і за її кордонами. Наприклад, проєкт з відродження старої єврейської музики Закарпаття Юрген Крефтнер розвивав з музикантом-консультантом з Каліфорнії.
Також суттєвим імпульсом у розвитку гурту на європейській сцені став безвізовий режим. Адже раніше отримання віз потребувало багато часу та коштів.
«Після Майдану, підписання Угоди про асоціацію значний плюс полягає в плані публічності, люди почали цікавитися Україною. Взагалі почали розуміти, що є Україна. Я сам австрієць, Австрія, на мою думку, дуже провінційна країна, і там небагато людей взагалі розуміли, що є така держава. Колись, до 2014 року, ми говорили: «Ми з України», а нам часто відповідали: «А, ну зрозуміло, це Росія, Сибір». Зараз у зв’язку Майданом, війною з Росією все сприймається зовсім по-іншому. Також змінилося відношення української діаспори, вона після Майдану стала більш згуртованою та свідомою.», – каже лідер групи Hudaki Village Band. Більше про цей автентичний закарпатський гурт читайте в статті.
Дмитро Павловський
Ще один підкорювач європейських концертних майданчиків – ужгородський музикант Дмитро Павловський. Його музика далека від народної та автентичної, хлопець грає пауер-метал.
Спочатку Дмитро пробував себе в Україні, в сольних проєктах – Grotesque Orchestra та Power Squad.
У 2011 році було підписано перші контракти з італійським лейблом Heart of Steel Records. І хоч насправді що лейбл, що контракти були так собі, для молодих музикантів то було справжнім проривом в карʼєрі. Грошей заробити тоді не вдалося, як і значної популярності в Європі. Єдине, що принесло якісь кошти, – це продаж дисків на сайті bandcamp.com, яким власне займався сам Дмитро. Але несподівано альбом отримав непогане поширення в Японії, там навіть додруковували тираж дисків. Тож це стимулювало та мотивувало музикантів і вони почали активно шукати варіанти для співпраці. Було декілька контрактів з різними європейським лейблами та дистриб’юторами музичної продукції в Німеччині та Великій Британії. Успішним став спільний проєкт з гуртом Majesty of Revival. З 2012 року Дмитро випустив з ним три повноцінні релізи та декілька синглів. Докладніше про цю групу читайте в статті.
У 2016 році вийшов класний альбом Dualism на лейблі More Hate Productions, його дистрибуцією займалась британська компанія Awal. Треки були поширені на таких онлайн-платформах, як Spotify, Google Play, iTunes, Deezer та інші. Та окрім роботи лейблів, Дмитро завжди активно займався саморозвитком. Фото, відеозйомки, контент в соцмережах, таргетована реклама, інші способи просування. Павловський завжди намагався «тримати руку на пульсі» та не давав забувати про себе ані вдома, ані за кордоном.
Але цей співак – це не про сталість та єдиний жанр. Він постійно експериментує, впроваджує нові цікаві колаборації та випробовує себе. Декілька англомовних пісень йому допомогла написати Sandra Roarke з Фінляндії. В гурті «Корзо» з вокалістом афроамериканцем вся група на репетиціях спілкувалась виключно англійською, щоб максимально відчути матеріал. Павловський також брав участь у проєкті Дмитра Павлова – Pink Floyd триб’ют. А пісня Quarantino’s, записана у колаборації з різними музикантами Закарпаття, взагалі стала незвичним, але дуже цікавим для Дмитра експериментом.
Триставісім
У 2013 році на українській сцені вибухнув новий гурт Триставісім. І хоча офіційно перший виступ групи відбувся у 2010 році, популярність прийшла до хлопців лише у 2013. Вони тоді випустили дебютний мініальбом з 5 пісень, проїхали з концертами західними містами України та відвідали майже всі визначні фестивалі: Карпатський протяг», «Підкамінь», «Рурисько», «Файне місто», «Франко-Місія», «Music Bike Ukraine», «ЗАХІД», «Львівська забава».
Про новий драйвовий гурт говорили на телебаченні та радіо, зокрема на Першому Національному каналі в програмі «Фольк-music» та в програмі «Музика для дорослих з Марією Бурмакою» на каналі ТВІ.
Вже через рік Триставісім зняли перший кліп та записали ще один, на цей раз вже повноформатний альбом. За два роки група дала понад 50 концертів. Хлопці грають музику в стилістиці фолк-панку з елементами ска, балканських та карпатських мелодій.
Вже майже 10 років виступають також за кордоном та на міжнародних фестивалях. Учасник гурту Ігор Магада розповідає:
«Організація наших концертів, а також виступів гуртів подібного рівня за кордоном відбуваються так, як і в Україні. Є промоутер, який організовує концерт та запрошує музикантів. Також декілька разів ми виступали на Лемківській ватрі у Польщі, ми подавалися до них, надіслали свій матеріал, нам сказали: «О, класно!» і ми до них приїхали. Різниця відчувається в плані віддачі та поваги. Там люди готові слухати різну музику, вони не стоять на концерті, «відриваються», розкуповують мерч і диски. Це небо і земля у порівнянні з нашим, українським варіантом».
Чаламада
Гурт з такою незвичною назвою, яка означає овочевий закарпатський салат з пряних маринованих овочів, зʼявився у 2015 році. Перший виступ відбувся в місті Хуст на День святого Валентина. Потім був «Х-Фактор», дебютний альбом «Пушлисьме!», мінітурне до Польщі, перші кліпи та фестивалі. Чаламада завжди багато гастролювала. Бувало і по 100 концертів на рік.
Учасник групи, Василь Полажинець, розповідає:
«Нас вже впізнають, сприймають добре не тільки у нас, але і за межами країни. Звісно, інколи виникають питання – про що пісня, що таке – кукурудза, тингириця, мелай, що таке – варош. Подеколи з пояснень виходить невеличке шоу, що теж працює на гурт. Нам подобаються виступи за кордоном – у Польщі, Німеччині. Кожен польський тур, чи виступ, це подія, де є все – недосипання, багато переїздів, кураж, драйв. Диски йдуть як гарячі пиріжки, з цим проблем немає. В нас же ж навпаки, народу дуже любиться «халява» і мало хто готовий за музику платити».
Джерела:
