У пантеоні музичних величей України непересічне місце належить Дезидерію Євгеновичу Задору. Це не просто музикант або композитор, це справжня легенда, яка народилася на просторах Закарпаття і вирізняється з-поміж інших величчю своєї творчості. 1946 рік став вирішальним для музичної картини Ужгорода. У цей період, коли українська земля лише вступила до складу УРСР, на музичних нотах відбулася історична подія – відкриття Ужгородського музичного училища. Та ще більшою подією стало призначення Дезидерія Євгеновича Задора на посаду першого директора цього закладу, пише сайт uzhhorod.in.ua.
Дезидерій Задор став справжнім архітектором музичної культури Закарпаття. Він не лише заснував основи професійного музичного мистецтва у регіоні, але й віддав велику частину свого життя розвитку музичної освіти, композиторській творчості та фольклористиці. Задор був універсалом у світі музики, яскраво просвітлюючи кожен її аспект. Його творча спадщина справді надихає наступні покоління музикантів до великих звершень, досліджується, вивчається та шанується як на батьківщині, так і за її межами.
Дитинство і навчання обдарованого композитора
Батьки впроваджували справжній дух музики в життя маленького Дезидерія, ставши його першими наставниками у цій сфері. Його мати, вчителька та хорова співачка, вміла грати на скрипці, а батько, органіст і кантор церковного хору, не лише виконував музику під час церковних служб у місті Ужгород, а й влаштовував перші сольні фортепіанні концерти, вражаючи публіку своїми дитячими композиторськими експериментами. Задор брав уроки фортепіано у приватного вчителя Жиґмонда Лендєла. Згодом закінчив Празьку консерваторію (1932-1934) з відзнакою на трьох факультетах: органному, диригування і фортепіано. Протягом 1934-1936 років виступав як виконавець-піаніст, 1936-1938-х — проходив курс аспірантури в Празі з композиції і музикології, одночасно був музичним радником від Підкарпатської Русі в міністерстві освіти, з 1938 року працював педагогом.
Будучи диригентом, почав вивчення закарпатського музичного фольклору, організував фольклорні експедиції, під час яких записав більше 300 народних пісень, коломийок, колядок, обрядових пісень. В результаті частина опублікована у збірнику «Народні пісні підкарпатських русинів» (Унґвар, 1944). Також важливо зазначити те, що Задор написав теоретичну працю «Коломийка в руській народній творчості».
Перші публічні виступи. Викладачі Дезидерія Задора
Як писав у спогадах Юрій Костьо, перші публічні виступи молодого піаніста в програмах студентських академій відбулись у 1929-1930 роках. З нагоди святкування народження Т.Г.Шевченка гуртком учительської семінарії 16 березня 1930 р. учень шостого класу гімназії Дезидерій Задор успішно виконав «Елегію» Миколи Лисенка та «Польку» Бедржиха Сметани. І у подальші два роки молодий Задор часто виступав на студентських академіях.
Після закінчення реальної гімназії восени 1932 р. Дезидерій Задор вступив до Празької консерваторії по класу фортепіано, який закінчив у червні 1936 р. з великим успіхом у стислий термін, хлопець на “відмінно” закінчив одразу три факультети Празької консерваторії – фортепіанний, органний, диригентсько-хоровий. Цікаво, що прізвище композитора викарбуване на консерваторській дошці кращих випускників. У 1936-1937 роках він навчається в аспірантурі по фортепіано, композиції у професорів Яна Кржічки, Вітезслава Новака, Алоїза Хаби, одночасно відвідує лекції по музикології в університеті Карлових Вар у професора Зденека Неєдли, що мало значний вплив на молодого перспективного музиканта. Навесні 1937 року Дезидерій Задор підготував реферат на тему «Творчість Б.Бартока», з яким виступив на літньому семестрі кафедри музикології.
Популярність та великий успіх у кар’єрі композитора
Уже серйозний публічний виступ молодого піаніста Задора в ефірі відбувся на кошицькому радіо 14 липня 1934 року, коли він виконав «32 варіації до-мінор» Л.Бетховена та «Серйозні варіації» Ф.Мендельсона-Бартольді. Самостійні концерти на Закарпатті Д. Задор здійснив в Ужгороді, Берегові, Мукачеві, Хусті (13, 18, 20, 21 жовтня 1936 р.) та на кошицькому радіо двадцять третього жовтня 1936 року. Трохи пізніше на міжнародному радіоконкурсі імені Фридерика Шопена талановитий музикант серед шістдесяти семи претендентів виборює почесне друге місце і звання лауреата, як піаніст, що успішно виступає в різних містах.
Дезидерій продовжує вивчати місцевий фольклор та популяризує його композиторською творчістю, листується з Белом Барток. Утверджуючи розвиток місцевого виконавства, Дезидерій Євгенович багато концертує як піаніст і неодноразово виступає у престижних програмах Будапештської музичної академії, Будапештського та Кошицького радіо, диригує хором жіночої учительської семінарії, успішно виступає в дуетах.
Де друкувалися твори Задора? Учні талановитого музиканта
На прикладі життя і творчості Дезидерія Задора можна виявити благодатний взаємовплив культур різних народів, що віками проживають пліч-о-пліч на території Закарпаття, і перш за все Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Історія», випуск № 28, 2012 рік української, угорської, чеської. І це цілком виправдано, адже Задор вдома виховувався угорською мовою. Високопрофесійну музичну освіту отримав у Празі, знав і любив чеську культуру. Є навіть непідтверджені відомості, що прадід Задора був хорватом. Чоловік неабияк любив чарівну музику Фридерика Шопена, чудово грав його фортепіанні твори, і невипадково став лауреатом тільки одного, проте неймовірно складного і престижного конкурсу – міжнародного радіоконкурсу імені Фридерика Шопена. Та завжди незмінним пріоритетом Задора, фольклориста і композитора була українська карпатика, у якій талановитий музикант зумів віднайти і закарбувати досі невідомі фарби. Твори дивовижного Задора друкувались музичним видавництвами Москви, Києва, Львова, Будапешта, виконувались і продовжують виконуватись в, Україні, Австрії, Італії, Німеччині, Франції, Угорщині, Чехії. Варто зазначити, що музикант виховав декілька поколінь учнів: виконавців, композиторів, диригентів, музикознавців.
У цілому музика Дезидерія Задора записана у фонди колишнього всесоюзного, українського, закарпатського обласного радіо, випущена на декількох платівках і компакт-дисках, розміщена в Інтернеті на YouTube. Вона вирізняється глибиною та яскравістю, оригінальною трансформацією і синтезом кращих музично-фольклорних особливостей Карпатського регіону з багатими животворними класичними надбаннями, романтично-поетичним проникненням в духовну сутність народів, що тисячоліттями проживають в Карпатах і відтворенням її в яскравій оригінальній музиці. Серед учнів обдарованого композитора варто виділити таких відомих сучасних виконавців, як Іштван Мартон, Богдан Янівський, Володимир Волонтир, Еміль Кобулей, Юрій Ланюк та багато інших. Разом із Іштваном Мартоном вони є фундаторами закарпатської композиторської школи. Його роль співвідносна із роллю Бедржиха Сметани для чеської музики, Ференца Ліста — для угорської, Станіслава Людкевича для західноукраїнського професійного музичного мистецтва. Похований ужгородський талант за бажанням покійного в рідному місті. 23 вересня 2006 року біля могили Задора похована також його кохана дружина Магдалина.
